МИРИН

гр.; myron (дієприкм. від дієслова туго — плачу) — який плаче; за іншим тлумаченням — від myron — миро — запашна олія, яку використовують у християнських церковних обрядах (буквально: той, хто пахне миром). Миронко, Миринцьо, Мириньо, Миринчик, Мирко, мирись, Мирисьо, Мирисько. Він мовив твердо, що він Мирон зветься, Вказав і місце те, де я родився, Де вчивсь, що діяв, як мені ведеться (І. Франко); Йде дівчина, цвіте на голові вінок, а довкруж неї — бджіл літа густий клубок; і голосом лунким, який не має меж: — Мироне, чом ти бджіл на полі не пасеш?! (П. Мовчан).

Власні імена людей 

МИРОСЛАВ →← МИНОДОРА

T: 0.078390871 M: 3 D: 3