ЛЮДМИЛА

слов.; від люд- (люди) і мил- (милий). лкіда, лк5донька, лійдочка, людуня, Людеся, Лкідя, ЛібСЯ, ЛібСЕНЬКА, Лккжчка; Міла, Міионька, Мілочка, Міля, мільця. Ми слухаєм — я і Людмила, — як бігають пальці вологи По гранях гінкої покрівлі (М. Бажай); Людо! Людо! Озовися! — Тихо... Й знов на повні груди: — Людо! Де ти? — на узліссі Хтось гукає, кличе Люду (Н. Тихий); — Ой скажіте, добрі людоньки, Чи не бачили ви Людоньки? Де мені шукати донечку, Мою втіху, мою горличку? (О. Підсуха); — Андрійко, Людочко, ходімо! (М. Білкун); Людя гралася десь в кінці саду (М. Коцюбинський); — Ось, Люсенько, є налиснички з полуничним варенням... — дещо розгублено каже тьотя Таня (В. Луговський); Він сказав: "Підійдіть сюди, Міло!" — І стільця обережно підставив (Г. Чубач).

Власні імена людей 

ЛЮДОМИР →← ЛЮДВІГА

T: 0.099853501 M: 3 D: 3