ЛЮБОВ

Любов (Любина) слов.; запозичене із ст.-сл., де з'явилось як калька з гр. імені Charis; від charis — любов. Люба, Ліббонька, Любочка, Любинка, Любинонька, Любиночка, Лкібка, Лкзбця, Любуня, Любуненька, Любунечка, Любуся, Любесенька, Любусечка. — Любов Василівно! Ходімте на проходку! Так гарно! (О. Пчілка); Любими — так звали біленьку дівчинку — яке мізинча, а хутко відчула: щось недобре коїться (В. Близнець); Свіжий вітер знамена., голубить. Біль і тиша врочисті, мов подвигу мить. Тільки голос далекий Шевцової Люби, наче пам'ять, над містом звучить (В. Мордань); Марія Петрівна., підводила обличчя, щоб спинити скорботно милуючий погляд на своїй дорогій Любочці (о. Пчілка); — Добрий день, — сказала Любуся по-шкільному, наспівом (А. Мороз).

Власні імена людей 

ЛЮБОМИЛА →← ЛЮБИМ

T: 0.089990231 M: 3 D: 3