ЛАДА

слов.; д.-рус. лада — люба, мила, кохана. Лада — язичницька богиня шлюбу й кохання. Ладонька, Ладочка, Ладься, Ладусенька, Ладусечка, Ладуська. Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада, Аж на мене біл лебедик з небесонька пада а- Драч); у моїм поліськім краї Це давно вже не нове, Задеснянці навіть знають: Лада в Ладинці живе (к. Журба). Лариса гр.; Laris(s)a — Лариса (назва міста) або від laros — чайка. Ларисонька. Ларисочка, Лариска, Ларися, Лара, Ларонькаларочка, Ларуня, Ларуненька, Ларунечка, Ларунька, Ларуся, Ларусешка, Ларусечка, Ларуська, Лариса, Лора, Лоронька, Лорочка, Лоруня, Лоруненька, Лорунечка, Лорунька, Лоруся, Лорусенька, Лорусечка, Лоруська, Лися, Лиля, Лиленька, Лялечка, Лялюня, Лялюся, Лялкіська, Рися, Рисенька, Рисечка, Рислбня. Лариса; Василю!.. Вже їдеш? Р а д ч у к: А ти, Ларисюі (о. Довженко); Лара, Ларочка — чайка, донька синього моря... О, чаїная зграйка, віщувальниця горя! Ми любили, любили карооку Лариску, Над Дніпром посадили їй на щастя берізку (Д. Луценко); Зелена нічка промчала на конях, Землю туманами вкрила... Спи, моє щастя, Спи, моя доню, Спи, моя Ларонько мила (Д. Луценко); Тримайсь, тримайсь, татуню, ти ж солдат!.. — Шепоче кожну мить мені моя Ларуся~ (Д. Луценко); Світла вранішня усмішка В Лесі є — і в сонця є. Тільки Леся встане з ліжка, Зразу й сонечко встає. Гляне вечір у віконце — Тут уже не та черга: Спершу піде спати сонце, Потім Леся спать ляга (Т. Масенко); — Ларисонько, Лялечко, — вкладаючи в ці слова най щиріше каяття, мовив він (М. Білкун).

Власні імена людей 

ЛАЗАР →← ЛАВРИНПИ

T: 0.095092318 M: 3 D: 3