КИЛИНА

Килина (Кулина, Якилина) лат.; aquilina— орлина. Килиюса, Килинонька, Килиночка, Киля. Зажурилась Яилина-дружечка: — З чого ми будемо Олені вінок плести? (Народна пісня); — Гляди ж, Кулино! Нагодуй мене так, щоб через цілісінький піст не захотілося мені їсти (Г. Квітка-Основ'яненко); Рідна доня Якилина що не візьме, що не кине, то за все їй похвала, ще й подяка немала (Н. Забіла); — Живете ви, Якилино Кіндратівно, немов непогано (В. Большак); Мати (до молодиці люб'язно). Ходіть, Килинко! осьде край берези ще свіже зіллячко (Леся Українка); А признатись, на світі хвилина Для Тодоса найкраща ота, Коли в полі русява Килина Тихим "здрастуй" його привіта. Він хотів би покликати: "Яилл..." Рідні сестри зовуть її так (Т. Масенко).

Власні імена людей 

КИР →← КВІТОСЛАВА

T: 0.083578712 M: 3 D: 3